Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Історія формування і розвитку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська бере початок ще з часів заснування самого Ленінського району, який був утворений в 1940 році, шляхом об'єднання двох районів – Кайдацького та Фабрично-Чечеловського.
До 1961 року суд мав розрізнену структуру і не являвся єдиним державним судовим органом, а представляв собою п’ять самостійних судових дільниць, в кожній з яких працювали по одному судді. Судові дільниці розміщувалися в різних частинах району по всій його території.
З 1961 року судові дільниці були об’єднанні в єдиний цілісний суд, юрисдикція якого поширювалася на весь Ленінський район м.Дніпропетровська. В ті часи суд розміщувався у напівпідвальному приміщенні на вулиці Дунаєвського, 31, що поблизу проспекту імені Петровського. Очолював суд його голова - народний суддя Рожков Олексій Дмитрович.
З ім’ям Олексія Дмитровича пов’язані не лише роки діяльності Ленінського суду в 60-80-ті роки. Олексій Дмитрович був учасником Великої Вітчизняної Війни, служив у розвідці. За доблесну службу та бойові подвиги неодноразово був нагороджений бойовими нагородами, в тому числі й орденами.
В 1983 році Олексій Дмитрович Рожков вийшов у заслужену відставку, але все одно зберігав тісний зв'язок з Ленінським судом, підтримував теплі та дружні стосунки з суддями та працівниками суду.
В 1983 році головою суду призначено Віталія Григоровича Сороку – суддю з багаторічним досвідом роботи. Віталій Григорович почав свою трудову діяльність на посаді судді з 1965 року, а закінчив свій професійний трудовий шлях в 1996 році суддею Дніпропетровського обласного суду, відпрацювавши суддею тридцять один рік.
На цей час в колективі Ленінського суду є працівники, які починали свій трудовий шлях в суді ще під його керівництвом. Про Віталія Григоровича від них можна почути лише добрі та теплі спогади, в яких він постає досвідченим суддею, справедливим, уважним та розсудливим керівником, який повністю віддавався своїй справі.
З переходом Віталія Сороки на роботу до Дніпропетровського обласного суду, у 1987 році Ленінський суд отримав нового керівника. Головою суду була обрана суддя з багатим життєвим та професійним досвідом – Сердюк Генрієтта Павлівна. Під її керівництвом суд зазнав багато позитивних змін у своїй діяльності.
В ті часи на посади суддів до Ленінського суду обираються Дьомін О.Л., Митрохін А.А. та Стуковенков В.П.
В 1991 році суд змінює своє місцезнаходження і переїжджає на нову адресу на вул. Маяковського. На зміну напівпідвального приміщення приходить просторіша будівля, яка більше відповідає потребам суду.
Початок дев’яностих років характеризується новими підходами до проблем законності, правопорядку, охорони і захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Однак, із розвитком суспільного життя, розвивається й судова система. З отриманням Україною незалежності, судова влада перебуває у стані безперервного реформування та розвитку. Збільшується навантаження судовими справами, і, як наслідок, збільшується штатна чисельність суддів та працівників апарата суду. Суди починають відігравати більш значущу роль у суспільному житті.
Як і всі суди України, Ленінський суд також пережив складний процес трансформації основних засад судочинства, які запроваджувалися внаслідок демократизації держави та суспільства.
Збільшення навантаження судовим справами обумовило збільшення штатної чисельності суддів і, як наслідок, збільшується штатна чисельній працівників апарата суду.
Ці природні процеси розвитку знову обумовили необхідність в збільшення матеріально-технічної бази суду. Керівництво суду та судових органів вимушені вирішувати ці питання в невідкладному порядку, щоб забезпечити належні умови роботи суддів та працівників суду.
В 1996 році, Ленінський суд отримує велике двоповерхове приміщення, яке було реконструйовано та відремонтовано спеціально для суду. Голова суду Сердюк Г.П. приймала безпосередню участь у плануванні реконструкції приміщення. Її власні ідеї, як досвідченого судового керівника, були спрямовані на те, щоб забезпечити максимально зручні і комфортні умови для роботи суддів і працівників апарата суду. В новому приміщенні суд отримав великі зали судових засідань, просторі робочі кабінети для суддів і працівників суду.
В цей час керівництвом управління юстиції в Дніпропетровській області приймається рішення надати Ленінському районному суду м. Дніпропетровська статусу «модельного суду». Це тягне за собою велику відповідальність перед всією судовою владою, оскільки модельні суди постають зразком організації діяльності судових органів, на проводять апробацію нових проектів та технологій.
Понад п'ятнадцять років Генрієтта Павлівна Сердюк очолювала Ленінський районний суд м. Дніпропетровська. Її особистий внесок в розвиток та формування суду важко переоцінити. За вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, заслуги в зміцненні законності і правопорядку, високий професіоналізм, Указом Президента України від 04 жовтня 1999 року, Сердюк Генрієтті Павлівні присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».
Наприкінці 2002 року Генрієтта Павлівна вийшла у заслужену відставку. Але, й на цей час вона зберігає тісний зв'язок з Ленінським судом, підтримує теплі та дружні стосунки з колективом, приймає активну участь у житті суду. Навіть перебуваючи у відставці, вона залишається повноправним членом колективу, бере активну участь у всіх організаційних та святкових заходах. Судді та працівники апарату суду завжди раді її бачити поряд, з великою пошаною відносяться до неї, цінують її багатий професійний та життєвий досвід.
Більше ніж тринадцять років, а саме з 2003 по 2016 роки суд працював під керівництвом судді Дьоміна Олександра Леонідовича, який до призначення на посаду голови суду, понад десять років обіймав посаду заступника голови суду.
Свою судову діяльність Олександр Леонідович розпочав народним засідателем Ленінського суду. Для виконання цього громадського обов’язку він був висунений колективом Металургійного заводу імені Петровського, де на той час працював в «гарячому» цеху.Захопившись юриспруденцією Олександр Леонідович зрозумів, що це має стати його майбутньою професією. 1980 році він поступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського. Вже в той час, Олександр Леонідович розумів, що своє професійне життя він присвятить лише суду.
Цілеспрямованість та велике прагнення до професійного розвитку, безперечно, зробили свою справу. Відразу після успішного закінчення інституту, в травні 1984 року Олександра Леонідовича обирають народним суддею Бабушкінського районного народного суду м.Дніпропетровська.
Працюючи в Бабушкінському суді, Олександр Леонідович завжди переживав ностальгію по Ленінському району, в якому він народився і виріс. Мабуть з цієї причини він не зміг відмовитися від пропозиції перейти на роботу саме до Ленінського суду.
Після шести років роботи в Бабушкінському суді, у 1990 році Олександра Леонідовича обирають до Ленінського суду відразу на посаду заступника голови суду. В тандемі з головою суду – Сердюк Г.П., він плідно працює дванадцять років.
Очоливши в 2003 році суд, Олександр Леонідович не лише зберіг всі добрі традиції Ленінського суду, які були започатковані за часи керівництва Сердюк Г.П., але запровадив і нові, не менш конструктивні та ефективні підходи та принципи роботи суду.
З початку нового тисячоліття судова влада України зазнала великих змін та реформ. Приймаються нові закони, суттєво змінюється юридичний процес розгляду судових справ, запроваджуються нові галузі судочинства.
В цей складний період, Олександру Леонідовичу доводиться забезпечувати якісне та оперативне освоєння новел законодавства, втілювати в життя нові принципи судочинства. Ленінський суд, як і раніше, залишається модельним судом в області і успішно справляється з поставленими перед ним завданнями.
У 2016 році Олександр Леонідович вийшов у заслужену відставку, у зв’язку з досягненням шістдесяти п’яти років. Проте, як і всі судді – відставники, він зберігає постійний та тісний зв'язок з колективом суду і є його невід’ємною частиною.
З 2016 року і до 2024 року суд очолював – суддя Нощенко Ігор Святославович, який був обраний зборами суддів, відповідно до положень нового законодавства. Проте, всі багаторічні традиції Ленінського суду збережені і сьогодні. Водночас, суд розвивається і рухається вперед, не відстаючи від сучасності.
За всю історію існування Ленінський суд завжди був і залишається «кузнею кадрів» для судових органів не лише Дніпропетровщини, а й України. Свою професійну діяльність Ленінському суді починали багато суддів, які на цей час займають суддівські та адміністративні посади в судах різних інстанцій і спеціалізацій.
Серед них можна зазначити суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Черененкову Людмилу Андріївну, Кузьменко Валентину Михайлівну, Басуєву Тетяну Андріївну, Городничу Валентину Сергіївну, а також Москальця Петра Петровича, який до виходу у відставку працював на посаді першого заступника голови апеляційного суду.
Також неможливо не відзначити таких осіб, як Поплавського Володимира Юрійовича – суддю, заступника голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставці, який на теперішній час працює у Національній школі суддів України, Суховарова Андрія Володимировича – суддю та діючого заступника голови цього ж суду, Верхогляд Тетяну Анатоліївну – суддю Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Їх об’єднує те, що всі вони починали свій суддівський шлях саме з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Знаковою особливістю Ленінського суду є його згуртований колектив, який, як єдина родина, вже багато років в своїй роботі керується принципами взаємної допомоги та поваги до всіх його членів. Кожний працівник суду, будь те суддя, помічник судді або секретар, знає та розуміє, що робить спільну справу. Головне, що в колективі Ленінського суду є порозуміння та бажання робити цю спільну справу, якісно та від щирого серця.
Кожного нового працівника в колективі зустрічають тепло і доброзичливо. Досвідчені працівники з радістю навчать його новій професії, зроблять з нього справжнього професіонала.
Сьогодні в колективі суду працюють працівники, які з самого початку свого трудового шляху зв’язали свою долю з Ленінським судом, переживали з ним і розквіт і тяжкі часи, але все одно залишались відданими своєму суду та своїй справі. Таких працівників в колективі жартом називають ветеранами. До них відносяться з особливою повагою.
Яскравим представником працівників – ветеранів суду являє собою Цапко Надія Петрівна. Надія Петрівна віддала Ленінському суду більше сорока років сумлінної та відданої праці. Вона працювала секретарем судового засідання майже з усіма суддями, які в різні часи займали суддівські посади в Ленінському суді. Її досвід роботи цінують не лише працівники апарата суду, працюючи судді також не соромляться звернутися до неї за порадою. Сьогодні Надія Петрівна перебуває на заслуженому відпочинку, проте її донька, Наталія Володимирівна, беручи приклад з матері, багато років сумлінно працювала секретарем судового засідання, постійно удосконалюючи свій професійний рівень. Працюючи секретарем судового засідання, Наталія отримала юридичну освіту, працювала помічником судді, а тепер, зважаючи на багаторічний досвід роботи в суді та особисті організаторські здібності, вже понад п’ять років очолює апарат Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Понад тридцять років в Ленінському суді працює Інна Анатоліївна Безгінова, яку також цілком справедливо можна віднести до числа ветеранів суду. Інна Анатоліївна прийшла працювати в суд у сімнадцятирічному віці, відразу після закінчення школи. Працювала архіваріусом та секретарем суду. На цей час вона працює секретарем судового засідання. Її донька, Карина, опановує юридичну спеціальність, навчаючись заочно у вищому навчальному закладі, та також працює в суді судовим розпорядником.
Більше двадцяти п’яти років незмінним місцем роботи Ленінський районний суд залишається для Волкобоєвої Альони Олександрівни. Альона Олександрівна прийшла працювати в суд у вісімнадцять років, після 10 класів середньої школи. Відразу працювала архіваріусом, а потім була переведена секретарем судового засідання. Працюючи в Ленінському суді, її доля звела з чоловіком, Віталієм, який тоді, працював в конвойній роті міліції, і за родом служби регулярно відвідував суд.
Ленінський районний суд м.Дніпропетровська пройшов свій складний шлях від окремих судових дільниць до великого цілісного державного органу із складною внутрішньою структурою. Сьогодні суд представляє собою сучасний судовий орган, який відповідає загальнодержавним та міжнародним стандартам правосуддя. Для забезпечення його функціонування працюють різноманітні сектори і служби, які входять до складової частини його апарату.
Сьогоденні вимоги до забезпечення правосуддя передбачають не тільки високу кваліфікацію суддів та судових працівників, а також забезпечення суду сучасними технологіями високого рівня складності і якості. Нині судові процеси фіксуються за допомогою стаціонарної звукозаписувальної апаратури, а на зміну друкарським машинкам і копіркам прийшли комп’ютери і принтери. Журнали, алфавітні покажчики та статистичні картки вже в минулому: в судах використовують електронне діловодство. Також, в суді запроваджена комп’ютерна мережа та Інтернет, без якого сучасний судовий працівник навіть і не може уявити своє робоче місце.
Майже за вісімдесят років свого існування багато змін прийшлося на Ленінський районний суд м.Дніпропетровська. Але є деякі речі, які залишаються незмінними ні через роки, ні через зміни законів, державного та політичного устрою, керівництва тощо. Це порядність, совісність та чесніть людей, які в ньому працюють. Як би там не було, колектив Ленінського районного суду м.Дніпропетровська завжди залишався, залишається та буде залишатися відданими своїй справі, чесно і сумлінно виконувати свої обов’язки, завжди бути надійними та відданими служителями закону.
_03_03.png)
